“Фелікс Австрія” Софія Андрухович

Передісторія

Правду кажучи, на початку книги “Фелікс Австрія” Софії Андрухович в мене виникло таке відчуття, що, перш ніж сісти і почати її читати,  мені потрібно вивчити історію України :). Бо, чесно, єдине, що пам’ятаю про часи Австро-Угорської імперії: це те, що та частина України, яка була під Австро-Угорщиною жила краще, ніж інша (не пам’ятаю під ким вона була). Пам’ятаю, що вчителька історії розповідала, що Австро-Угорщина не забороняла мови чи традицій, а інша – забороняла.

Не зважаючи на мої зовсім погані знання в історії, мені надзвичайно сподобався екскурс в історію. Дуже дякую авторові за це. Мені б хотілося, щоб саме такі люди укладали підручники з Історії України.

 

Сюжет

Місто Станиславів (зараз Івано-Франківськ) за часів Австро-Угорської імперії.

В ті часи були: електрика, фотографія, автомобілі, що їздили зі швидкістю 15 км/год, ренген… І навіть здавалося, що:

“Якщо так піде і далі, то і Бога пояснить фізика.”

В романі оповідається про долі двох різних жінок – Стефанії та Аделі.

Батьки Стефи були прислугою в домі доктора Анґера – батька Аделі. Нажаль, мати та батько Стефи та матір Аделі гинуть у великій пожежі. Доктор Анґер бере Стефу до себе. І з неї виростає надзвичайно хороша прислуга – вона готує так, що може догодити навіть королівським смакам і в будинку завжди порядок і господарі нагодовані.

Аделя ж навпаки. Вона мабуть жодного разу за все життя і кави не зварила. Бо вона ж пані, і взагалі для цього у неї і є Стефа, яка все може зробити.

Незважаючи, на те, що одна – пані, інша – прислуга, вони були близькі, як сестри з самого малечку.

В цьому і проблема, що вони, як сестри. Коли Аделя одружується з Петром, то їм необхідно звикнути до того, що їх тепер не двоє, як було завжди, а троє. Зі сторони Аделі теж є проблеми: хоч Стефа фактично її служниця, Аделя думає, перед тим, як щось їй сказати, чи не засмутить це Стефу чи ні.

Їм всім і так живеться не солодко одне з одним під одним дахом, так ще з’явиться чоловік, який колись був закоханий у Стефу і маленький хлопчик Фелікс…

 

Висновок

Для мене ця книга є майже ідеальною. Чому ? Бо, я не можу сказати, щось на кшталт “от якби вирізати ту чи іншу частину/сцену, тоді б вона була кращою”. Останнім часом я могла так сказати лише про книги Агати Крісті, але тепер я дуже радію з того, що у нас на Україні є такі письменники, як Софія Андрухович, і що саме вони творять Сучасну Українську Літературу. Обов’язково прочитаю ще її книжки.

 

P.S. Шкода, що книга закінчилася несподівано. Я перегорнула останню сторінку і була певна, що далі йде продовження на наступній, але ні – помилилася.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *